Print this page

«Що до того тобі? Ти йди за Мною»!

AddThis Social Bookmark Button

Jesus«Що до того тобі? Ти йди за Мною»! (фрагмент із Івана 21:22)

Отримавши повеління від Христа щодо свого життя та служіння Петро враз оглянувшись побачив Івана, і запитав: Господи, цей же що? (Ів.21:21) На що отримав красномовну відповідь яку я привів вище.

Даний текст вчить мене двом важливим істинам:

  1. 1.Особисту підзвітність людини перед Богом.
  2. 2.Індивідуальність шляху кожного послідовника Христа.

 Щодо підзвітності, то в данім тексті, Христос показує Петру: «незалежно яка буде дорога в Івана, ти йди за Мною, це твій шлях, твоя віра, твоя відповідальність».

Йдучи по життю ми маємо близьких, співпрацівників та друзів, з якими проводимо час. Хтось приходить в наше життя, хтось відходить, один сіє, а інший викорінює, той будує, інший псує добрі звичаї. До одних ми сильно прив’язуємося, а когось тримаємо на безпечній дистанції.

Проте навіть стикаючись з багатьма, всеж це наше життя і наша вірність.        З біллю констатуючи факт: «Димас залишив мене полюбивши теперішній вік» (ІІ Тим. 4:9,10), Павло продовжує змагатися добрим змагом, зберігаючи віру (ІІ Тим. 4:7).

Це не заклик до пасивності чи бездіяльності по відношенню до оточуючих, а заклик до усвідомлення особистої віри, персональних відносин з Богом та індивідуальної відповідальності перед Ним.

Щодо індивідуальності дороги, то у вищезгаданім тексті Христос показує Петру: «В тебе зовсім інша дорога, другі виклики, інші локальні завдання!»

В майбутньому Петра чекала: проповідь перед синедріоном, служіння в Лідді та в Сароні, проповідь перед Корнилієм, відкриття щодо язичників, і далі смерть вниз головою.

Івана ж чекав інший шлях: написання Євангелії та трьох послань, проповідь любові, висилка на острів Патмос, написання книги Відкриття, служіння в Ефесі та природня немученицька смерть. В порівняні із Петром це був не гірший, але і некращий шлях, просто він був інший …

Не порівнюй своє життя з іншим задля шукання спільних тенденцій.

Можливо в тебе в даний час долина смертної темряви, а в когось пасовиська зелені, можливо навпаки твій брат як пустиня висохла, а твоє життя як напоєний сад. В тебе непримітні дари а в когось вони виблискують як   брильянт. Хтось має достаток, а ти в бідності, один маєш гурт дітей, а хтось плаче в самотності…                                                                                                                   

 Все це елементи індивідуального шляху для кожного із нас.

           Це не заклик до апатії та змирення з тим що в твоїй владі змінити, а підкреслення індивідуальної та особливої дороги від Бога для кожного хто йде за Ним.

  Роман Мельник, декан факультету Церковного служіння

 факуль«Що до того тобі? Ти йди за Мною»! (фрагмент із Івана 21:22)

Отримавши повеління від  Христа щодо свого життя та служіння Петро враз оглянувшись побачив Івана, і запитав: Господи, цей же що? (Ів.21:21)  На що отримав красномовну відповідь яку я привів вище.

Даний текст вчить мене двом важливим істинам:

1.     Особисту підзвітність людини перед Богом.

2.     Індивідуальність шляху кожного послідовника Христа.

 

Щодо підзвітності, то в данім тексті, Христос показує Петру: «незалежно яка буде дорога в Івана, ти йди за Мною, це твій шлях,  твоя віра, твоя відповідальність».

Йдучи по життю ми маємо близьких, співпрацівників та друзів, з якими проводимо час. Хтось приходить в наше життя, хтось відходить, один сіє, а інший викорінює, той будує,  інший псує добрі звичаї. До одних ми сильно прив’язуємося, а когось тримаємо на безпечній дистанції.

Проте навіть стикаючись з багатьма, всеж  це наше життя і наша вірність.          З біллю констатуючи факт: «Димас залишив мене полюбивши теперішній вік» (ІІ Тим. 4:9,10), Павло продовжує  змагатися добрим змагом, зберігаючи віру (ІІ Тим. 4:7).

Це не заклик до пасивності чи бездіяльності по відношенню  до оточуючих, а заклик до  усвідомлення особистої віри, персональних відносин з Богом та індивідуальної відповідальності перед Ним.

Щодо індивідуальності дороги, то у вищезгаданім тексті Христос показує Петру: «В тебе зовсім  інша дорога, другі  виклики, інші локальні завдання!»

В майбутньому  Петра чекала: проповідь перед синедріоном, служіння в Лідді та в Сароні, проповідь перед Корнилієм, відкриття  щодо язичників, і далі смерть вниз головою.

Івана ж чекав інший шлях: написання Євангелії та трьох послань, проповідь любові, висилка на острів Патмос, написання книги Відкриття, служіння в Ефесі та природня немученицька смерть. В порівняні із Петром це був не гірший, але і некращий шлях, просто він  був інший …

Не порівнюй своє життя з іншим задля шукання спільних тенденцій.

Можливо в тебе в даний час долина смертної темряви, а в когось пасовиська зелені, можливо навпаки твій брат як пустиня висохла, а твоє життя як напоєний сад. В тебе непримітні дари а в когось вони виблискують як   брильянт. Хтось має достаток, а ти в бідності, один маєш гурт  дітей, а хтось плаче в самотності…                                                                                                                      Все це елементи індивідуального шляху для кожного із нас.

            Це не заклик до апатії та змирення з тим що в твоїй владі змінити, а підкреслення індивідуальної  та особливої дороги від Бога для кожного хто йде за Ним.